Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 910/23952/15 зробив декілько висновків щодо врахування курсової різниці під час розгляду кредиторських вимог до боржника – іпотекодавця.
Відповідно до абзацу 4 частини другої статті 45 КУзПБ, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов’язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Зазначені вимоги є загальними для усіх кредиторів та повинні виконуватись ними незалежно від того, чи такі кредиторські вимоги виникли з основного, чи з додаткового (акцесорного) зобов`язання.
Разом з тим, законодавство не містить положень, які б зобов`язували суд визнати та включити кредиторські вимоги в реєстр вимог кредиторів з урахуванням курсової різниці у справі про банкрутство іпотекодавця – майнового поручителя, у випадку, коли розмір вимог того ж кредитора до боржника за основним зобов`язанням вже визначено судом у справі про банкрутство такого боржника за основним зобов`язанням.
Верховний Суд зазначив також, що суд зобов`язаний не лише перевірити правомірність визначення розміру та пред`явлення кредиторських вимог, але і враховувати інші обставини, обмеження та правове регулювання, передбачені чинним законодавством на момент звернення кредитора до боржника, під час розгляду справи про банкрутство.
Відповідно до пункту 4 Загальних положень Положення (стандарт) бухгалтерського обліку “Вплив змін валютних курсів”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 N 193, іноземна валюта – валюта інша, ніж валюта звітності.
Курсова різниця – різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.
Монетарні статті – статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, на рахунках в установах банків, а також такі активи і зобов`язання, що будуть отримані чи сплачені у фіксованій чи визначеній сумі грошей або їх еквівалентів.
До монетарних статей відносяться грошові кошти в іноземній валюті, що знаходяться в касі чи на банківському рахунку підприємства; дебіторська заборгованість за відправлені нерезиденту товари, по якій очікується дохід в іноземній валюті; кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок отримання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати та для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму грошових коштів в іноземній валюті.
Виходячи з поняття “курсова різниця” та враховуючи, що курсові різниці розраховуються за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, можна виділити чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між:
– датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунків;
– датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період;
– датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку;
– датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.
Отже, курсові різниці застосовуються у фінансовій звітності підприємств при веденні бухгалтерського обліку.
Виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.
Палата суддів у цій справі дійшла висновку про те, що коливання курсу валют, яке призвело до курсової різниці, та як наслідок, збільшення виражених в національній валюті України – гривні розміру кредиторських вимог до майнового поручителя не можна розцінювати як підставу для визначення за акцесорним зобов`язанням іншого розміру кредиторських вимог, ніж були пред`явлені та визнані господарським судом під час розгляду кредиторських вимог в процедурах банкрутства до основного боржника у кредитному правовідношенні.
Такі висновки також узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.10.2018 у справі № 902/1152/15.
Таким чином, Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, виконуючи функцію забезпечення єдності та сталості судової практики, зважаючи на значення процедури розпорядження майном боржника та її завершення, як однієї із визначених КУзПБ судових процедур, які застосовуються щодо боржника – юридичної особи, вважає за необхідне сформулювати такі висновки про застосування норм права:
(п. 80.2.) Коливання курсу валют, яке призвело до курсової різниці у розмірі сум кредиторських вимог до основного боржника та кредитора, незалежно від валюти, якою сторони договору погодили здійснювати погашення заборгованості за зобов`язанням, не можна розцінювати як підставу для визначення за акцесорним зобов`язанням іншого розміру кредиторських вимог, ніж були визнані господарським судом з подальшим зазначенням у судовому рішенні розміру зобов`язання у гривні під час розгляду кредиторських вимог в процедурах банкрутства основного боржника.
