Конституційний Суд України зазначав, що строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22.02.2012 №4-рп/2012).
За практикою ЄСПЛ право на доступ до суду (що є одним із елементів права на справедливий суд) не є абсолютним: воно допускає певні обмеження і, зокрема, часові ліміти, встановлювані інститутом позовної давності. “Існування позовної давності per se не є несумісним із Конвенцією” (рішення у справі “Фінікаріду проти Кіпра” (Phinikaridou v. Cyprus), заява №23890/02, від 20.12.2007).
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас, у силу приписів частин першої та другої статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
До вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 258 ЦК України, застосовується позовна давність в один рік.
Частину другу статті 258 ЦК України було доповнено вищенаведеним пунктом Законом України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, який набрав чинності 17.06.2018 та сфера застосування якого обмежується регламентацією правовідносин щодо правового статусу товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядку їх створення, діяльності та припинення, прав та обов`язків їх учасників.
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, переглядаючи справу № 909/298/21, в постанові від 14 вересня 2022 року зазначив, що встановлення спеціальної позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства у Главі VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, а також змістовне формулювання пункту 8 частини другої статті 258 ЦК України, яке не містить тлумачення терміну “товариство”, логічним є висновок щодо застосування спеціальної позовної давності в один рік саме щодо оскарження рішень загальних зборів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, а не юридичних осіб інших організаційно-правових форм та громадських об`єднань.
Наведений висновок узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 18.03.2020 у справі №904/686/19, від 22.06.2021 у справі №910/9672/20, від 15.06.2022 у справі №908/2289/20, від 08.06.2022 у справі №908/1206/20, від 09.09.2021 у справі №916/161/20 та від 20.05.2020 у справі №904/393/20.
Нормою частини першої статті 50 Закону України “Про акціонерні товариства” встановлено тримісячний строк для звернення акціонерів до суду з вимогами про оскарження рішень загальних зборів акціонерних товариств.
Таке регулювання свідчить про те, що норма пункту 8 частини другої статті 258 ЦК України, яка не містить застереження, що вона встановлює спеціальну позовну давність до вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів товариств, якщо іншими законами не встановлено іншої позовної давності для юридичних осіб певної організаційно-правової форми та громадських об`єднань, не встановлює спеціальну позовну давність в один рік для визнання недійсними рішень акціонерних товариств.
Враховуючи те, що (1) зміни до ЦК України внесені саме Законом України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”, (2) позовна давність щодо оскарження рішень акціонерних товариств визначена окремо спеціальним законом, (3) стаття 258 ЦК України не містить тлумачення терміну “товариство”, Верховний Суд, переглядаючи справу № 909/298/21, дійшов висновку про те, що законодавцем диференційовано встановлено правила позовної давності для вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів окремих юридичних осіб (один рік – для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю; три місяці – для акціонерних товариств; три роки (загальна позовна давність) – для інших юридичних осіб та громадських об`єднань, зокрема для ОСББ, фермерських господарств, творчих спілок, як неприбуткових професійних об`єднань у формі громадських організацій.
